Біографія:

Павленко Сергій Борисович народився 5 січня 1983 року у м. Світловодськ, Кіровоградської обл.

У 2000 році закінчив Світловодську ЗШ №?2, після чого вступив до Світловодського ПТУ №?5 на спеціальність — оператор комп’ютерного набору. Згодом навчався в Кам'янському спортивному технікумі.

З 2002 по 2004 проходив військову службу. Після чого Сергій працював на Крюківському вагонному заводі зварювальником, а потім у будівельній організації м. Бердянська.

2017 по 2020 рік захисник служив по контракту в ЗСУ, обороняючи східні території України під час АТО.

З перших днів повномасштабної війни Сергій, не вагаючись, пішов захищати Україну, серед побратимів мав позивний "Борісич".

За час військової служби був нагороджений грамотами за високі показники у службово-бойовій діяльності та сумлінне виконання службових обов’язків. Отримав медаль 145 об ТрО, а також був нагороджений відзнакою "За участь у антитерористичній операції" та нагрудним знаком "Ветеран війни".

Герой був справжнім патріотом та любив свою країну, зі слів рідних під час служби за контрактом зробив татуювання Герба України біля серця на грудях.
17 жовтня 2023 року під час бою поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області Сергій Павленко потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав важке поранення. Після цього потрапив у госпіталь, де 20 жовтня 2023 року серце захисника зупинилося.

Побратими по службі назавжди запам’ятають Борісича, як мужнього і відважного воїна, який сміливо виходив на всі бойові завдання в найгарячіші точки, на нього завжди можна було покластися.

Крім того, Сергій своїми силами організовував забезпечення свого підрозділу додатковим екіпіруванням та спорядженням.

У загиблого залишились мати, дружина, донька та сестра. Сергій був єдиним чоловіком у родині.

Про Сергія пишуть: "У мене язик не повертається казати про Сергія в минулому часі… Він не мав недоліків — це особливість його особистості. Бабуся і мама виховали справжнього Чоловіка, добрий, порядний, ввічливий, чесний, відповідальний, мужній, сильний, ніколи просто так не кидав слова на вітер. Він таким був, є і буде в моєму серці та серцях рідних і близьких назавжди. Усі ми сподівались, що Сергій одужає. Тепер, ти брат у бабусі, вона тебе смачно пригостить твоїми улюбленими стравами…".

Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України у м. Кременчук.

У полеглого воїна залишилися мати, дружина, донька та сестра. Сергій був єдиним чоловіком у родині.