Вівторок, 12 грудня 2017
Люди

Щодо природних "вібрацій"

Щодо природних "вібрацій"„Будьте як діти”, - закликав Ісус. Борис Безсмертний знає, що Спаситель мав на увазі. Принаймні, він так каже
Він і терапевт, і костоправ. А ще – цілитель-біоенергетик. А ще... Не хотілося б вимовляти слово, яке упродовж останніх 20-ти років, через цілий сонм шарлатанів, стало лайливим – екстрасенс. Хоча він практикує ще від того часу, коли саме визначення „екстрасенс” не набуло широкого (як позитивного, так і негативного) вжитку. І весь час - на одному місці – у Світловодську. Тому, якби він був щось там махлював – „вдячні” пацієнти вже давно б йому вікна побили. А то й – і пику. А до нього - йдуть і йдуть. Лікуватись... Щоправда, на рубежі тисячоліть він полишив на кілька років рідне місто. Ні, не через „вдячних” пацієнтів. А через одного – насправді вдячного - ну, майже, олігарха із Тюмені, якого він позбавив від якоїсь невиліковної хвороби. А той, сповнений безмежної вдячності за своє зцілення, погукав Безсмертного до себе на північ. Бо й сім’я його була не вельми здорова: така вже „судьбінушка” у нуворишів – болячки різні до них так і „липнуть”...
Щодо природних "вібрацій"„Я дещо з них „познімав”. Звісно, те, що було дозволено „Згори”. Тамтешній люд трішки полікував. Та й провернувся додому”, - говорить екстрасенс. Хоча, і в Тюмені, зізнається він, з огляду на вдячне „олігархічне” знайомство, у нього були далеко непогані умови для проживання - із власівськими, де живе зараз Безсмертний, не порівняти. Але, рідний край – є рідний край! До того ж якось давним-давно, пригадав він, одна стара-стара бабця-знахарка з тутешнього села Подорожнє сказала йому, що його сила від Дніпра-Славути... Повернувшись, він продовжив свою лікувальну практику. І не лише - його „пробило” ще й книжки писати. Читач подумає: непевне по медицині. І не помилиться – людині з багаторічним лікувальним досвідом писати про це, як-то кажуть, сам Бог велів. Але, окрім серйозних книжок, Борис Безсмертний пише ще й... казочки. І до того простакуваті та наївні, що, читаючи їх, складається враження, що їх „натворила” малеча з дитячого садочку, а не 60-річний чоловік, який, протягом більшої половини свого життя та в силу своєї роботи, стикається здебільшого з людським горем і стражданнями. А він ще й каже, що оті художньо-казкові вимисли є більш серйознішими, ніж... медичні його труди.

- Як се пояснити? Доросла і, даруйте, але таке складається враження – сувора і навіть черства людина, як ви, пише про якихось пташок, що спілкуються з вами за посередництва... азбуки Морзе, про рослини, що „перешіптуються” і між собою, і з вами, про „безмозких” цуценят з філософським складом ума, та про чарівних принцес, яких ви викрадаєте, перепрошую, звільняєте з полону якихось міфічних тиранів...

- Ісус Христос радив нам усім бути як діти. Болгарська цілителька Ванга, якій було дозволено спілкуватися із світом духів, говорила, що неживої матерії не існує. Все є живою формою – і вода, і каміння, і пісок, і, навіть, порожня пластикова пляшка. А відтак, про флору і фауну – не варто й казати. То ж чому має виникати подив від того, що людина знаходить „спільну ноту” з птахами і деревами. Навпаки – подив і занепокоєння має викликати те, що людина не може з ними спілкуватися.

- А може вона втратила таку можливість?

- Безумовно! З тієї пори, як Адам з Євою „поїли” яблук, вони самоусунулись від гармонійного єднання з оточуючим їх середовищем... Знаєте, я припускаюся думки, що отой Змій, що спокушав найпершу леді, говорив з нею не людською мовою – мова (і людей, і тварин, і рослин, і Неба, і Землі) була тоді єдиною. Що, власне, і було одним із „фундаментів” життя вічного. І розірвавши цю „пуповину”, людство пішло своїм – відокремленим від Природи шляхом. Шляхом, рясно политим кров’ю свого ближнього. Та й лев і ягнятко вже не пасуться мирно одне біля одного...

- Стиль написання ваших казок сміливо можна назвати таким собі примітивізмом. Ви навмисно так пишете, чи по-іншому не можете?

- Можу. Нажаль. Мої книги по медицині – тому свідчення.

- Ви сказали: нажаль...

- Тому, що я, як усі люди – нащадок райських вигнанців, припускаюсь роздвоєння. І мені від цього прикро... Я і книжки по медицині писав би „мовою” казок. Але читач тоді, скоріш за все, подумає, що автор несповна розуму. От і виходить, що в своїх казках я розмовляю тією – райською – мовою, а висвітлюючи медичну тематику, доводиться балакати „як усі”. Хоча, така невідповідність з природною „вібрацією” дорогого коштує. Це, знаєте, як ота конфуціанська „Теорія хаосу”, яка наголошує, що іноді й помах крила метелика в одній частині світу може призвести до цунамі в іншій. Тобто, все настільки взаємопов’язане в світі, що нам, навіть, неможливо се уявити.

- Але ж, перепрошую, а як же бути з релігіями, які вважаються носіями істини в останній, так би мовити, інстанції - стиль їхніх „святих писань”, між тим, не такий вже й казковий...

- Це не зовсім так. Наприклад, в основу викладення „Старого” і „Нового” „Заповітів” покладено притчі. Тобто, той же самий казковий стиль. Але їх, хоч вони й продиктовані самим Богом, писали смертні люди, які заради, як вони вважали, підвищення „ваги” цих писань, щедро „здобрили” їх всілякими „серйозностями”. І як результат подібних невідповідностей до природних „вібрацій” відбувалися релігійні війни, інквізиція тощо. І не лише релігійні, і не лише інквізиція... Переконаний, всі лиха земні, у „сухому залишку” є результатом таких невідповідностей.

- Помах крила метелика?

- Можна й так сказати. Але, зважте: ви питали – я відповідав, абсолютно не претендуючи на „сан” мудреця. Завше – на „сан” дитини. Божої...

Віталій АСАУЛЕНКО
На фото: Борис Безсмертний та Казкові книжки автора. Ще стільки ж у друці




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:




Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top