Неділя, 17 лютого 2019
Видноколо

Меломан Владислав Новина з фото

Меломан Владислав
Владислав — меломан: коли у нього поганий настрій, його заспокоює лише музика, шкода, що іншим він не може розповісти про свої уподобання. І потанцювати під цю музику.


Сімнадцятирічний Владислав Пархоменко (13 листопада 2001 року) із села Захарівки Світловодського району — дитина з інвалідністю. У хлопця ДЦП у тяжкій формі, підгрупа А, параліч, спастична діплегія. Як стверджує Людмила Яхно, мама Владислава, сина не втримали лікарі, і він упав при пологах, хоча цей факт ніде не зафіксований. Але пізніше при плановому обстеженні лікарі виявили своєрідну манжету навколо кістки — ребро зрослося — значить, травма все-таки була. Лікували Владислава за основним діагнозом 2 роки в ОХМАДИТі, а потім сказали мамі:

"Не привозьте більше, йому нічого не допоможе. Лише масажі і медикаментозна підтримка у разі потреби. Зайвих ліків не давайте, щоб не проявилася епілепсія".


Людмила возила сина в Олександрію до масажистів, потім її навчили робити масаж самій.

Владислав домашня дитина і любить бути лише з близькими. Не любить шуму і сторонніх людей — нервує. Єдине, що його заспокоює — це музика або речі, які шелестять. Причому музика різна, тому Людмила купила сину музичну колонку. Якщо він потребує цілковитого спокою, то мама переносить його в окрему дальню кімнату. Інколи він дивиться телевізор, але довго сидіти не може — треба лягати. Хоча Владислав не говорить, мама за усі роки навчилася розуміти його. Зовсім недавно через управління соціального захисту райдержадміністрації Владислав отримав зручний візок: тепер мама може возити сина по хаті і нарешті вони зможуть гуляти на вулиці.

Окрім старшого Владислава у Людмили ще 3 дітей: школярі — шестикласник Ілля (2007), третьокласниця Анна (2009) та маленький Матвій (2012 року), який ходить у дитсадок. Жінка дуже рада, що у селі є дитсадок, адже їй легше займатися домашніми клопотами і доглядати за старшим, а також дивитися за іншими дітьми. Бо допомагати їй нікому, окрім мами, але мама сама хворіє і майже не ходить — вона інвалід ІІІ групи, тож її допомога дуже коротка по часу.

Батько Владислава залишив сім’ю одразу, бо його рідні наполягали на тому, щоб Людмила залишила дитину у пологовому, а оскільки вона цього не зробила, то пішов чоловік. З тих пір вона його не бачила, як і аліментів на сина. З другим чоловіком Людмила теж розсталася і допомоги від нього не отримує.

Людмила кухар, але за фахом не працювала, бо декретна відпустка перейшла у постійний догляд за Владиславом.

Будинок, у якому живе сім’я, знаходиться у вкрай незадовільному стані і потребує ремонту: полагодити дах, замінити прогнивші вікна. Восени прорвало водяну трубу, то жінка терміново рятувала будинок, адже він може завалитися. Тепер їй треба відновити підлогу, укласти відмостку, купити цемент, заплатити за роботу. Людмила ледь не плаче, бо цей великий ремонт їй слід робити за єдині кошти — державні виплати у сумі 2 800 грн. На їжу — продукти з городу біля хати. При цьому знаходяться і ті, які із заздрістю говорять:

"Добре вам, ви ж пенсію отримуєте!"


Людмила з острахом погоджувалася брати участь у проекті: одного разу її запросили у проект, пообіцявши дати гроші на допомогу, а дали 3 кг гречки з черв'яками і сказали:

"А що ж Ви хотіли? У Вас же дитина-інвалід…"


Зараз за рекомендацією лікарів Владислав приймає зовсім мало препаратів. Основне для нього — це масажі. Користується памперсами дуже мало, бо вони дратують його, тому в основному користується пелюшками, які мама постійно пере.

20 тисяч сім’ї потрібні на велике ліжко з бильцями (швидше за все під замовлення) з ортопедичним матрацом, щоб Владиславу було зручно, бо старе вже маленьке і до того ж розвалюється — Людмила його підпирає стільцями. А також на пральну машину, яка звільнить Ірину від стояння за мискою, і тоді вона зможе більше уваги приділяти і меншим дітям. Оскільки прання пелюшок — справа постійна, тому потрібен пральний порошок. А також кошти на ремонт будинку. І на лікування Людмили, яка вже 3 місяці знаходиться під наглядом лікаря і приймає дороговартісні таблетки.

Владислав нас потерпів, а потім розплакався і відправився слухати музику. Давайте зробимо так, щоб Владислав не плакав.

Картка банку Аваль: 4188 3710 2197 9811.


Оксана Мамонтова-Недзельська:

"Я керівниця двох танцювальних гуртків східного танцю, один з яких — дитячий "Жасмін", педагог за освітою, маю двох синів. Я дуже люблю дітей. Зараз непроста економічна ситуація і нелегко з фінансами. Але як вижити на невелику суму державної виплати сім’ї, в якій росте дитина з інвалідністю? Таких дітей ми рідко бачимо на вулицях нашого міста, тому й інформація про їхні потреби не на слуху. Проект "Видноколо" — можливість нагадати про цих особливих діток і, звісно, допомогти. Тут і відразу. Не розмірковуючи про піклування держави".


Меломан Владислав
Оксана Мамонтова-Недзельська, Владислав Пархоменко, Людмила Яхно



Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:




Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top