Четвер, 28 березня 2024
Культура Люди

Юрій Цуканов. Воїнам-героям сучасності присвячується Новина з фото

Юрій Цуканов. Воїнам-героям сучасності присвячується
Напередодні 9 Травня світловодський художник Юрій Цуканов ексклюзивно представив "Віснику Кіровоградщини" свою нещодавно завершену картину "Героям слава!" та розповів, чому з’явилося свідоме бажання створити твір на воєнну тематику.


Юрій Цуканов за фахом спеціаліст з ремонту вагів, свого часу разом з дружиною Валентиною досить довго працював на Світловодському маслозаводі. Як такого бажання малювати у Юрія Миколайовича тривалий час зовсім не було, вперше взяв до рук пензель у 33 роки.

— Хоча саме відчуття прекрасного в мені прокинулося, коли до армії (після закінчення мореходки) і після армії працював у Середземному морі мотористом на судах закордонного плавання, а потім перейшов служити моряком торгового флоту Радянського Дунайського пароплавства, — розповідає художник-аматор. — Саме звідти пішло захоплення красою природи, яку, на мою думку, неможливо відтворити жодним з відомих людині способом. Та все ж я спробував передати побачене фарбами на полотні, створивши ряд картин на морську тематику. Звісно, з першого разу не виходило, але я не кидав, а потихеньку продовжував, причому продовжував сам, бо не трапилося на той час на життєвому шляху вчителів.

До слова, через роки художніх напрацювань мої роботи побачив вже покійний нині Сергій Рибін — проректор Харківської державної академії дизайну та мистецтв, здивувався рівню моїх картин і запросив без екзаменів навчатися у виші, але на цю пропозицію я не пристав: вирішив не витрачати дорогоцінний час на навчання у дорослому віці. У мене немає художньої освіти, тому я не член Національної спілки художників України; слід виконати ряд протокольних дій для того, щоб отримати звання народного художника, але я усе життя уникав публічності, обираю залишатися в тіні.

По життю я захоплений творчістю народного художника СРСР Олександра Шилова, роботи якого мене надихають на подальшу творчість. Він творив у жанрі і стилістиці гіперреалізму (хоча багато художників є противниками цього жанру: мовляв, навіщо такий живопис, коли є фотографія). У гіперреалізмі працюю і я. Наприклад, створив портрети сина, дружини, автопортрет, де я в образі гладіатора, адже у молодості захоплювався футболом, боксом, боротьбою.

10 років тому, коли мої роботи самоучки побачив світловодець Анатолій Сіромаха, він так загорівся бажанням, що сам став писати картини і досяг значного результату, адже приділяє живопису надзвичайно багато вільного часу.

Я переглядав заради цікавості декілька уроків живопису в інтернеті, але цими знаннями не послуговувався: усі мої знання в мені. І не запитуйте, звідки у мене це. Просто є і все. Просто я відчуваю, що у цьому місці колір має бути світліший, а в тому — темніший. Пензель та мастихін я охоче тримаю в руках ось уже 35 років. Ніхто не вірить, але за цей час я створив близько 6 тисяч картин різних розмірів. Багато моїх робіт за кордоном.

Уже тривалий час на Сході України тривають бойові дії, і мені захотілося розповісти про щоденний подвиг наших солдатів там. Над полотном працював два місяці. Образ солдата ми створили разом із сином Родіоном, переглядаючи фотографії Пісків, згорілих будинків, воєнної техніки. Побачили картину сучасного художника, який теж зобразив жах цієї війни. Він його зобразив по-своєму, а я — по-своєму. Ми з сином хотіли, щоб картина не лише передавала ситуацію, а й викликала переживання, чіпляла, будила почуття.

Юрій Цуканов. Воїнам-героям сучасності присвячується
"Героям слава!", Юрій Цуканов


Героїчні полотна завжди мені подобалися. Картина Віктора Панфілова "Олександр Матросов", Віктора Пузирькова "Чорноморці", всесвітньо відома фотографія Макса Альперта "Комбат", на якій зображений командир, що піднімає солдат в атаку з пістолетом ТТ в руці… Безпосередньо на ідею створення власної картини мене наштовхнув пам’ятник радянському воїну у Трептов-парку, що у Берліні (Німеччина), з врятованою німецькою дівчинкою на руках, який мечем розсікає фашистську свастику.

Родіон: — Ми хотіли, щоб картина, по-перше, зворушила і пробудила патріотичні почуття, по-друге, об’єднала митців Світловодська у роботі над подібною тематикою, яка нині на часі, по-третє, підняла бойовий дух наших хлопців зі Світловодська і не тільки — тих, які зараз на передовій. А ще ми дивуємося, що війна йде чотири роки, а в цій тематиці працюють одиниці. Таке враження, що художники бояться чіпати цю тему. Краще намалювати квіточки, природу… Вони теж потрібні, але де ця суспільно важлива тема? На тих виставках у Кіровоградській області, що ми відвідали, — жодної картини на тему АТО. Вакуум не лише в образотворчому мистецтві. Віршів на воєнну тематику теж надзвичайно мало. А вона вже давно повинна бути оспівана поетами, підхоплена художниками, скульпторами!

А ще мистецтво теж має стати на бік правди і заперечувати ті абсурдні "факти", які видають російські ЗМІ про розпинання дітей тощо. Ми ж знаємо, якими насправді є наші воїни — це героїчні люди. І ця картина якраз і говорить, що наші солдати — це герої, а не ті варвари, якими їх показують у зомбоскриньках.

Розкажемо про авторський символізм картини: це немовля, яке зображене на передньому плані, — символ нашої молодої держави України, яка зараз у небезпеці, у вогнищі війни. Але надія на порятунок є, якщо є сильні та надійні руки і небайдужі серця — це українські воїни, які врятували немовля з вогню, з полум’я пожежі. У погляді воїна — доброта, ніжність, впевненість, що дитині нічого не загрожує. Руки бійця міцно та надійно стискають немовля, пригорнувши до грудей. Водночас його погляд надзвичайно скромний, бо він не вважає свій вчинок подвигом. Його покликання — це захист миру, порятунок майбутнього нашої держави.

Юрій: — Образи в картині — збірні. Для неї ніхто не позував. Це узагальнений образ героя АТО, який я собі уявив. Окремі солдати — в масках, навіть облич їхніх не бачимо. Якоюсь мірою це люди, які нічим не виділяються, про яких ми нічого не знаємо. Хоча… Віддалено чимось цей воїн нагадує старшого лейтенанта Андрія Ільїна, якого я знав особисто, і звістка про його загибель в зоні АТО, перша страшна звістка на Світловодщині, стала для мене великим потрясінням, як і для багатьох земляків. Але я підкреслюю, що це не портрет, а збірний образ наших мужніх українських хлопців. Тому і картину ми з сином назвали "Героям слава!". Ці слова останнім часом стали особливо на слуху, але, на нашу думку, люди все ж недостатньо замислюються над тим, що вони означають.

Я хотів не залишитися осторонь тих подій, які відбуваються нині у нашій державі. Працював над картиною з особливим натхненням. Ідею створення ми виношували майже півроку, син Родіон допомагав у виборі тематики та у створенні ескізу картини, я безпосередньо працював над нею два місяці. Хочу представити роботу містянам, особливо молодому поколінню, якому випала нелегка доля. А ще мені хотілося наголосити, що війна — це не лише смерть і руїни, а ще й життя, яке в лиху годину стає найціннішим скарбом. Майбутнього картини ми на сьогодні не уявляємо. У мене була історія з моєю картиною на афганську тему "Десь під Кандагаром", на якій з пробитої каски проростають два маки. У мене багато друзів-афганців, адже свого часу я теж мав потрапити на службу в цю гарячу точку, тож і створив полотно на таку тему. Хотів передати його якомусь музеєві. У той час, коли картина знаходилася в галереї мого брата Миколи Цуканова у Кропивницькому, туди прийшов афганець, у якого було день народження. Брат зателефонував мені, і ми вирішили подарувати йому цю картину. Через декілька місяців цей воїн зателефонував мені, попросив вибачення і повідомив, що він подарує картину кропивницькому клубу воїнів-інтернаціоналістів "Перевал", адже така робота надзвичайно смислова та енергетична, щоб зберігати її вдома. І зараз картина у "Перевалі". Так що не можу передбачити долю нової картини, але сподіваюся, що вона виконуватиме свою місію. Адже мені прикро, що білборди на світловодських вулицях активно говорять перехожим: "Купи сосиску" і зовсім не говорять патріотичні та соціально важливі речі, які б мали підбадьорювати та надихати народ у не найлегший час. І найпотаємніша моя мрія — щоб картину побачили в АТО. І побачили в ній не бойові дії, які вони і так бачать щодня, а розгледіли саме життя і надію. І відчули, що ті, хто живе на мирній території, пам’ятають про тих, хто цей мир забезпечує.

Надзвичайно важливою вважаємо мистецьку акцію, коли в зону АТО передають дитячі малюнки. Ми не знаємо, що відчувають воїни в той момент, коли розглядають дитячі роботи, але впевнені, що вони розуміють: їх не забули. І поки волонтери плетуть сітки та ліплять вареники, поки пенсіонери віддають свою пенсію, поки діти старанно малюють сонце та небо, нам цю війну не програти, бо українцям є кого захищати.

(097) 470 94 12 (Юрій Цуканов).


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Партнери:


Top