Надзвичайно скромна пенсіонерка Людмила давно займається волонтерською діяльністю за власні кошти, але не вважає за потрібне афішувати свою діяльність і після кожного найменшого кроку розповідати про себе, як декотрі новачки – любителі "зганяти" в зону АТО сфотографуватися.

Людмила Любарська плете сітки – "кікімори" і потім відправляє їх нашим захисникам. А допомагає їй у цій справі подруга Людмила Бабенко. Здавалося б проста робота, але вона потребує певних навичок, часу, коштів і великого бажання допомагати українській армії. Все це у обох Людмил є!

Всю технологію виготовлення "кікімор" Людмила Любарська перенесла додому, бо приміщення, яке мала група у Палаці культури, попросили звільнити, закуток, який виділили пізніше, теж неестетично виглядав на думку керівництва закладу… Тож довелося влітку переїхати на власну дачу, а взимку – до квартири.

Не зовсім зручно розпускати мішки, фарбувати, дихати пилом у власному помешканні, а плести сітки в під’їзді, але воно того варте, – вважає Людмила. На їхню продукцію чекають бійці, вона їх захищає від ворожих куль. А це – головне!