Середа, 16 січня 2019
Люди

Хто не знає Івана Яковича Середу? Новина з фото

Хто не знає Івана Яковича Середу?
Щорічно у третю неділю листопада Україна відзначає День працівників сільського господарства. Важливою економічною складовою Кіровоградської області є її аграрна спрямованість. Працюють у цій галузі сільгосппідприємства, які своєю щоденною роботою забезпечують країну продовольством, сплачують кошти до держбюджету та представляють країну на світовому аграрному ринку. Польові роботи добігають кінця, у наших аграріїв з’явилося трохи часу на спілкування. Тому до їхнього професійного свята на сторінках "Вісника Кіровоградщини" ми познайомимо читачів з сільгосппідприємствами Кіровоградщини.

Сьогодні наша розповідь про Івана Середу (на фото) — голову ТОВ "МАС-АГРО". Через його багатонаправлену діяльність протягом усього життя, складно найти когось на Світловодщині, хто б не чув про цю людину.

Усе життя Івана Яковича Середи пов’язане із селом Іванівка Світловодського району — тут народився, успішно закінчив 10 класів, тут працює усе життя, маючи 68 років трудового стажу.

— Після школи працював механізатором у Іванівці, — розповідає Іван Якович, — а згодом як найкращого механізатора мене направили сіяти хліб на цілині у Костанайський області, м.Житикара Казахської РСР. Потім на 3 роки пішов в армію, після повернення мене одразу призначили завфермою, потім бригадиром, а після злиття господарств Іванівки і Захарівки я став працювати звільненим головою профкому. Поміж роботою закінчив Олександрійський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехнік, а після роз’єднання колгоспів у 1982 році мене призначили головою Іванівської сільської ради. На посаді голови працював 12 років, після чого був обраний головою колгоспу, і три роки я працював на двох посадах — голова села і голова колгоспу. Через деякий час визначилися, що так не можна, і я тоді обрав залишитися на посаді голови колгоспу. До цих пір продовжую розвивати господарство, у яке прийшов на самому початку своєї трудової діяльності, тільки у 2008 році запис у трудовій змінився на "голова ТОВ "МАС-АГРО". У цьому році якраз 30 років, як я є керівником господарства. Господарюємо на 3 тис. га землі, яка знаходиться на території Іванівської і Глинської сільських рад Світловодського району та у Знам’янському районі, основна частка, звісно, в Іванівській сільській раді.

Для себе визначився, що максимально збережу мультинаправленість господарства. Тому у ньому на сьогодні утримується 300 голів великої рогатої худоби, 200 свиней, 40 бджолиних сімей, небагато овець теж тримаємо, але виключно для потреб самого господарства, бо цей напрям тваринництва сьогодні майже не запитуваний в Україні. М’ясо і молоко використовуємо теж у господарстві — годуємо людей у власній їдальні: а решту сировини здаємо на переробку. До речі, молоко здаємо на підприємство ТМ "Світ-Сир" (керівник Олег Медяник), яке знаходиться у нашому районі. Тваринництвом займаємося усупереч економічним законам, адже воно у своїй більшості є збитковим. Але як житель села я думаю про своїх земляків: у тваринництві у нас зайнято 40 осіб, тому відмовитися від цього напрямку означає залишити без роботи цих людей. Усього ж у "МАС-АГРО" працює близько 100 чоловік, це жителі Іванівки. Маємо гуртожиток, де зупиняються водії, які перевозять вантажі, та механізатори, яких ми запрошуємо з інших господарств для того, щоб посіяти та зібрати урожай.

Спеціалізація господарства — вирощування кукурудзи. Відправляємо її на переробку до міста Верхньодніпровськ. Урожайність цієї культури протягом 10 років у нас становила 100-110 центнерів з гектара. Дуже ретельно підходимо до аналізу стану ґрунтів — за результатами лабораторних досліджень обов’язково дотримуємося рекомендацій щодо внесення добрив. Наступного року плануємо зайнятися і вирощуванням соняшника. На території села є олійниця, млин. Нещодавно у нас ще працювала пекарня, та змушені були її закрити, бо знову ж таки не вигідно — переробка у межах села не вигідна, зараз пора великих переробних комплексів.

— Іване Яковичу, багато людей знає, що Ви співаєте у хорі.

— Є у мене таке захоплення. Колектив "Калина", який заснували у селі давно, за багато років своєї діяльності та за підтримки господарства отримав звання народний і є учасником сільських, районних, обласних і всеукраїнських мистецьких заходів.

Не хочу хвалитися, але я багато зробив для відновлення місцевої пам’ятки архітектури — церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1869 рік), за що отримав два церковних ордени: святого Георгія і "Різдво Христове – 2000". Маю державні нагороди, я заслужений працівник сільського господарства.

Мабуть, до захоплень можна віднести і утримання у господарстві коней. Це спортивні коні і ваговози. Усього їх 10. З ними займається і доглядає за ними професійний жокей і відданий прихильник цих тварин Олег Пащенко. До Іванівки приїздять поспілкуватися з тваринамиі покататися верхи з інших сіл та зі Світловодська. Навіщо мені це? Не хочу, щоб ми дожилися до таких часів, коли тварин будемо бачити лише з монітору комп’ютера.

Зараз на березі сільського ставу будуємо зелену садибу.

— Як ставиться то такого способу життя Ваша родина?

— Моя дружина Валентина вже звикла, адже ми увесь час разом — одружилися, коли я прийшов з армії у відпустку. Так що вона виходила за рядового, не підозрюючи про таку мою діяльність (сміється). Співаємо разом у хорі.

Маю двох синів і доньку. Сергій вийшов на пенсію як працівник органів внутрішніх справ, зараз веде адвокатську практику, Олександр працює у "МАС-АГРО" водієм, Лілія живе в Одесі, вона домогосподарка, чекає з плавання чоловіка-капітана.

До усього я понад 30 років депутат районної ради, до цього був депутатом сільської ради. Вважаю, що я і моє господарство робимо усе для громади села і району.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:




Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top