Юною Олександра пішла на війну. На її підрозділ було покладено завдання з відновлення залізничних колій на лінії розмежування військ. Така робота була пов’язана із смертельною небезпекою – ворог, який відступав, ніяк не бажав відновлення залізничних комунікацій, що, без перебільшень, були шляхом до Перемоги. Щодня нацистські аси налітали на ділянки залізниць, які відновляв підрозділ Олександри, піддаючи їх нещадним бомбардуванням, артилерійським обстрілам…Вкритися не було де: іноді бліндажі та окопчики, а в більшості – відкрита місцевість! Щодня і щоночі вона втрачала своїх бойових товаришів. Але відновлювальні роботи тривали й тривали, полегшуючи доставку на передову живої сили, техніки, провіанту тощо.

Переможний Травень наша героїня зустріла у чесько-словацькому Бероуні… Не любить Олександра Яківна розповідати про війну, про страхіття, що принесла війна, смерть своїх друзів. Одне у неї бажання, щоб цього люди не допустили ніколи у майбутньому.

А коли на Дніпрі почалося зведення ГЄС та містечка, яке нині має світлу назву – Світловодськ, Олександра Яківна доклала і тут свою майстерність залізничника – з першого дня, як у місті стала до ладу залізнична станція, і незмінно, протягом більш як 45 років, вона пропрацювала на залізниці. Має нагороди і відзнаки, які стали взірцем прикладу служіння своїй справі, своїй Батьківщині.

А син і донька Олександри Яківни "нагородили" її онучками, онучки – правнучка- ми, а правнучки – праправнуками.

Ось така вона наша дуже скромна героїня – Олександра Яківна Пушкеля, яку ми щиро вітаємо з поважним ювілеєм і бажаємо їй здоров’я, благополуччя і щастя в оточенні рідних і близьких людей. А також дякуємо їй за Перемогу!



Володимир Павлов,
за дорученням членів ОГО "Громадська рада м. Світловодськ"