А приводом для нашої зустрічі з Віктором Панасовичем стало придбання каналом нового сучасного обладнання — тиристорного збуджувача нового покоління та системи захисту потужних електродвигунів від перевантаження при включенні в роботу (повільного пуску).

— Ми змушені економити електроенергію, тож у цьому році качали воду, максимально використовуючи нічний тариф. Але під час швидкого запуску двигунів вони швидко зношуються, адже у нас встановлені вакуумні вимикачі, на які подається напруга в 10 тисяч вольт, і коли вони вмикаються, двигун отримує різке навантаження великої потужності, від якої псується ізоляція обмоток. Тому і придбали систему повільного пуску, яка встановлюється паралельно з вакуумними вимикачами і втричі обмежує подачу напруги на агрегат під час включення в роботу. Таким чином двигун набирає оберти не за 8, а за 20 і більше секунд, що дозволяє берегти його обмотку і продовжити термін експлуатації.

— Дійсно господарський і економічно обґрунтований підхід. І, наскільки я знаю, це не єдине придбання за останній час.

— Так, на початку грудня ми придбали новий потужний трактор "Нью Холланд", який необхідний нам для експлуатації спеціального обладнання — подрібнювача гілок.

У Великій Скельовій, на території якої розташоване наша організація, немає газу, тож ми працюємо на твердому паливі і постійно купуємо різні його види, у тому числі пелети. У той же час ми змушені постійно розчищати узбіччя доріг та ділянки вздовж каналу від чагарників. Тож, придбали спеціальне дробильне обладнання для переробки спиляного гілля на щепу і новий трактор. Будемо за його допомогою і сніг прибирати, і узбіччя дороги від Великої Скельової до Світловодська розчищати. Буде все гарно, чисто і економічно.

— Але як вдається у такий непростий час, коли інші підприємства банкрутують — купувати нове обладнання і рухатися вперед?

— Річ у тім, що з самого початку роботи організації ми взяли вдалий старт. Управління каналу першим у системі Мінводгоспу, а нині Держводагентства, ввело платне водокористування. Це дозволило нам добудувати насосну станцію другого підйому, облаштувати у приміщенні колишньої спецкомендатури виробничо-адміністративну будівлю, збудувати житло для запрошених спеціалістів. Багато чого було зроблено і для самого села, в тому числі відремонтовано шість кілометрів вулиць, проведена додаткова телефонізація. Не так давно провели мережу швидкісного інтернету, до якої наразі також підключаються місцеві жителі.

Хоча, скажу чесно — канал здавався в експлуатацію з багатьма недоліками під завісу Радянського Союзу, тож приймати його не хотів ніхто. І коли мені запропонували цю посаду, я теж погодився не відразу, адже на той час успішно працював у колгоспі "Аврора" Вільшанського району.

— А на якій посаді?

— Я був головним інженером з меліорації. Але взагалі трудовий шлях був довгий і цікавий. До армії закінчив Черкаський технікум гідромеліорації та електрифікації сільського господарства і встиг кілька місяців попрацювати техніком-гідрометром у Запорізькій області. Після армії поїхав до Кіровограда влаштовуватися в обласне управління водних ресурсів, де і пропрацював з 1971 по 1983 рік — спочатку інженером-гідротехніком, а після закінчення Інституту інженерів водного господарства у Рівному, старшим інженером і, врешті, головним інженером. Займався будівництвом зрошувальних систем, найбільшою з яких була Добровеличківська, де запроваджувалися дощувальні машини "Дніпро". Робота була непростою, адже замість здачі у ІІІ кварталі, мені поставили завдання здати систему в другому. За умов планової системи радянських часів це було просто нереально. Сьогодні навіть не розумію, як впорався з цим. Пам’ятаю, у Великих Луках довелося сидіти кілька діб… Але ж здали систему вчасно!

Не менш вдало працював Віктор Панасович і на інших посадах — і в обласному управлінні сільського господарства, і головним інженером-гідротехніком колгоспу "Аврора". Завдяки його кропіткій праці та постійним раціоналізаторським модернізаціям дощувальних машин, колгосп отримував нечувані врожаї і цукрового буряку, і люцерни, і кукурудзи, й інших культур. І це при повній відсутності опадів у районі! Його постійно ставили у приклад та демонстрували в якості зразку. Колгоспники навіть мріяли бачити його головою колгоспу, адже відчували його ставлення до людей та до роботи.

Знало про неймовірну працездатність і відповідальність Віктора Бурлаки і вище керівництво, тож, коли постало питання щодо призначення начальника на новозбудований канал — йому запропонували цю посаду. Але і з попередньої відпускати не хотіли!
Погодитися на нову, керівну посаду, як зізнався нам наш співрозмовник, йому порадила його дружина Алла. І не помилилася! За часи керівництва Віктора Панасовича організація розквітла, а він сам показав себе як дуже гарний і мудрий керівник. Як результат — занесення до Книги Пошани Світловодського району, здобуття нагороди "Почесний працівник Державного комітету України по водному господарству", численні грамоти та подяки.

— Які Ваші основні принципи в роботі, як керівника?

— Я переконаний, що головна задача керівника — правильно підібрати і розставити кадри, і не втручатися в їхню роботу. Я ніколи не розумів керівників, які знали кожну марку і модель кожної засувки. Я переконаний, що треба довіряти працівникам і давати людині змогу творчо працювати, не нав’язуючи їй свою точку зору. Я ніколи не ставлю свою думку вище за інших, завжди поважаю і підтримую ініціативу робітників. Треба дати можливість людині реалізувати власну ініціативу і створити для цього всі умови. Адже перш ніж вимагати від людини якісної праці треба забезпечити її всім необхідним для роботи — і матеріалами, і інструментом, і комфортними умовами роботи, і спецодягом. А якщо результат буде позитивним — заохотити і морально, і матеріально.