В Україні з 1995 року оголошена епідемія туберкульозу. Вважають, що захворюванням охоплено близько 700 тисяч населення держави, в тому числі до 150 тисяч з так званою відкритою формою туберкульозу, тобто такою, при якій збудник (бактерія туберкульозу) виділяється хворим і може призвести до зараження і, відповідно, захворювання здорових людей. Вважається, що один хворий відкритою формою туберкульозу за рік може заразити більше десяти осіб, в яких проявиться захворювання.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в світі щорічно вперше хворіють на туберкульоз близько десяти мільйонів людей та реєструється до півтора мільйона смертей, що спричинені туберкульозом. Особливу тривогу викликає те, що до півмільйона померлих, крім туберкульозу, хворіли ще і на СНІД.

Є дані про захворювання туберкульозом людей за декілька тисячоліть до нашої ери. Збудник туберкульозу – бактерія, або паличка Коха, викликає захворювання як серед людей, так і багатьох тварин, тому захворювання відноситься до так званих антропозоонозних інфекцій. Навіть ці особливості збудника туберкульозу вказують на його досить небезпечні властивості. А якщо додати до переліку цих властивостей відносно високу стійкість, або виживаємість в довкіллі, можливість змінювати свою чутливість до дії антибіотиків як основних ліків від туберкульозу, можна представити небезпеку і збудника (мікроба), і хвороби для людей. Із-за цих властивостей захворювання туберкульозом віднесені до соціально-небезпечних хвороб і у всіх країнах лікуванню та профілактиці туберкульозу приділяють надзвичайно важливу увагу.

Збудник туберкульозу може вражати різні органи і системи організму – легені, органи травлення, кістки і т.д. Але найчастіше страждають легені – близько 90% хворих на туберкульоз мають такі ураження. Звідси і найчастіші шляхи передачі збудника – повітряно-крапеньний. Розпочинається захворювання непомітно, довгий час хвора людина навіть не підозрює, що вона вже хвора на туберкульоз. Дуже часто початок захворювання виявляється випадково, під час рентгенологічного чи флюорографічного обстежень. Хоча певні ознаки (симптоми) початку захворювання можна помітити і на початку хвороби – слабкість, підвищена втомлюваність, в’ялість, апатія, так звана субфебрильна температура (до 38 град.С), схуднення, пітливість, яка найбільше тривожить хворого вночі. І тільки потім з’являються ознаки важкого ураження, основні з них це – кашель з виділенням мокроти, ускладнене дихання, болі в грудях, навіть прояви туберкульозного менінгіту.

Лікування хворих досить складне і довготривале, особливо це стосується так званих ВІЛ-асоційованих форм туберкульозу, тобто туберкульозу, який розвивається на фоні ВІЛ-інфекції. Для лікування важливо не тільки рівень надання медичної допомоги, а і бажання хворого дотримання ним всіх лікувальних процедур.

Враховуючи важливість захворювання, небезпеку хворих для оточуючих, важливе значення мають заходи, направлені на профілактику цієї хвороби.

Як і при багатьох інфекціях заходи профілактики розділяють на:

• медичні – вакцинація і ревакцинація, хіміопрофілактика або превентивне лікування осіб, які були в контакті з хворими відкритою формою туберкульозу, своєчасні рентгенологічні та флюорографічні обстеження;

• соціальні – підвищення рівня життя населення, укріплення його здоров’я, харчування, житлово-побутових умов, боротьба з пияцтвом, наркоманією, тютюнопалінням;

• санітарно-епідеміологічні – проведення дезінфекційних заходів, обстеження контактів з хворими на туберкульоз, роз’яснювальна робота серед населення.
  

Слід підкреслити, що в області проводяться заходи по попередженню захворювань та лікуванню хворих на туберкульоз як лікарями протитуберкульозної служби, так і працівниками профілактичної медицини, зокрема максимально можливе виявлення хворих на початкових стадіях хвороби, своєчасне проведення дезінфекційних заходів. Завдяки цьому ми і спостерігаємо зниження захворюваності на цю небезпечну хворобу.