Середа, 23 серпня 2017
Кримінал

Непокаране зло, як рак, поширює свої «метастази». Нерідко — й на тих, від кого залежить це саме покарання Новина з фото

Непокаране зло, як рак, поширює свої «метастази». Нерідко — й на тих, від кого залежить це саме покарання
Водночас постраждалий від руки з кийком і ніг тутешнього гопніка екоінспектор Костянтин Рибачук дякує людям за моральну підтримку, яка за його словами, у чималій мірі стимулювала його одужання і бажання добиватись, щоби зло таки було покаране. Хоча…
Нагадаємо, 28 серпня поточного року на стоянці біля табурищанського "Маркетопту" авто Рибачука зачепила інша автівка. Шофер, який з неї вискочив, не вдаючись до зайвих балачок, гепнув пана Костянтина по голові якимось кийком, затиснутим у руці. Потім — ще. Коли той впав заюшений кров’ю, почав гамселити його ногами. І все це відбувалося на очах дружини і неповнолітнього сина Рибачуків. А потім і полісмени підоспіли — дружина викликала. З нападником (особа його запротокольована — тренер він з таких собі східних єдиноборств) вони трішечки поспілкувались та й відпустили. Щось намагалися розпитувати й Рибачука, складали якісь папери, поки прибулі на місце медики зі "швидкої" не забрали його до лікарні…

СЮЖЕТ: Замах на еколога

І ось три місяці з гаком потому: пан Костянтин вже вийшов на роботу, рани зовні загоїлись. І він вже може собі дозволити трішки "пофілософствувати"

"Коли лежав у лікарні, до рук випадково потрапив посібник з самооборони майстра рукопашного бою, росіянина Андрія Кочерґіна. У ньому автор, зокрема, розкриває прийоми обробки своїх жертв з боку хуліганів, подібних до тієї особи, що трапилась на моєму шляху 28 серпня. На жаргоні такий прийом називається "бакланка". "Перший раптовий і неочікуваний удар "з підлянкою", який має на меті якщо не відключити, то приголомшити опонента, а потім добити його всіма доступними способами. Використання зброї вітається, особливо при першому ударі. Елемент раптовості — найважливіша ланка всього алгоритму нападу, його визначальна риса. Різкий, немотивований напад дозволяє приголомшити противника й подавити його волю ще на старті конфлікту. В наявності метод захоплення психічної ініціативи".


А як "лох" трохи прочуняється, то можна починати і його "розвод" — нав’язування вигідну нападникові лінію поведінки та примушуючи до певних дій. Але "лох" Рибачук, ледве прийшовши до тями, на це не повівся, а став викликати поліцію. Як не повелася і дружина Рибачука, якій дві розвеселі пасажирки босяка, поки чоловік був непритомний, радили їй:

"Аставляйте машину і дакумєнти на нєйо і убірайтєсь атсюда паскарєй"


Тож в дію вступив план "Б": виклик "підставного" водія (до речі, зайвого свідка на користь сторони нападника), узгодження їхньої версії подій, щоб видати ними вигадане за правдоподібне і викласти цю ситуацію поліції за їх баченням і т. і. В той час, як потерпілий, ще не прийшовши до тями, тільки й міг видавити з себе: "не знаю", "не бачив", "не пам’ятаю". Та й які можуть бути відповіді у людини, якій тупим предметом розбили голову до струсу мозку і втрати свідомості?

…Пройшло вже більше трьох місяців після нападу, але в цій справі, за словами потерпілого, практично нічого не зрушилося з місця. Хіба що слідча, на вимогу Рибачука, допитала його дружину та сина. Та ще, знову-таки на вимогу потерпілого, оглянула його автомобіль з бризками крові. Разом з цим, до цього часу не проведено впізнання особи нападника ані самим потерпілим, ані його рідними. Не проведено допит осіб, що були в автомобілі з нападником, та "підставного" водія.

Наслідки від завданих ушкоджень відчуваються у Рибачука й досі: часто болить голова, виникає головокружіння, послабився зір, на обличчі та голові залишились рубці від завданих ударами ран. Ще невідомо, як відгукнуться ці наслідки у майбутньому. Адже у пана Костянтина – малолітній син, якого треба ростити й виховувати... І він, який бачив, як якийсь мерзотник немилосердно б’є його батька, вряди-годи запитує його, чи щось було тому дядькові за це.

"От оце завдає мені найбільшого болю! Якщо державні правоохоронні органи не можуть захистити законні права громадянина, який постраждав від злочину, чи можна назвати таку ситуацію нормальною і закономірною? Чому законослухняний громадянин, як потерпілий, захищаючи свої права, змушений вдаватись до послуг адвоката, а не отримувати цю допомогу від правоохоронних органів, які отримують заробітну платню з бюджету, що формується з податків громадян? Наяву та ситуація, коли держава, в особі правоохоронних органів, самоусунулась від виконання фундаментальних конституційних обов’язків — захисту прав і свобод громадянина. Виходить, що незважаючи на вимоги Конституції України, громадянин не повинен сподіватися, що правоохоронні органи захистять його конституційні права і він має розраховувати лише на самого себе і захищати себе сам? Тоді дозвольте запитати, де має проходити межа між "добром" і "злом", "можна" і "не можна"?!" — запитує наш співрозмовник.


І запитує, здається, у порожнечу.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:




Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top